-
Україна та ЄС готуються підписати меморандум на 97 млн євро для підтримки децентралізації
Україна та ЄС готуються підписати меморандум на 97 млн євро…
-
Будемо щасливі у Щасливому і у всій Україні
18 березня відзначали День щастя у Щасливському НВК «Це свято…Читати більше...
-
Громадська рада: пенсійні виплати та розвиток культури
Про пенсійне забезпечення та розвиток культури йшлося на засіданні Громадської…Читати більше...
Історія
Вишеньки, Петровське
Село, центр сільської ради, розміщується за 3 км від Дніпра, на березі невеличкої річки Золочі. Відстань від районного центру – 23 км.
Походження назви "Вишеньки" дослідники пояснюють по-різному. Ще в XIX ст. вишеньківський краєзнавець священик Ф.П. Яновський вважав, що перші поселенці будували свої помешкання в урочищі Селище, а Вишеньки розташувались більш вигідно, вище від Селища. Від місця розташування село і одержало назву спершу Вишенки, а потім Вишеньки. Можливо, назва пішла від великої кількості вишень, що росли тут.
Біля села, на Будницькій горі, знайдено залишки поселення доби неоліту. В урочищах Будницькому полі, Обірках і Процівському лісі збереглися рештки поселень і могильник доби бронзи. Поблизу Вишеньок виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури, поселення часів Київської Русі. Численні знахідки, що належать до різних історичних епох, створили селу славу справжньої археологічної скарбниці. Чималу колекцію старовини зібрав у XIX ст. на околицях села священик Ф.П. Яновський. Нині значна частина цієї колекції експонується в Бориспільському музеї.
Місцевість, де розташовані сучасні Вишеньки, вперше згадується в літопису 1101 року. Тут Володимир Мономах під час загрози нападу половців закликав князів зібратися "вси братия по Золоче й озере Долобском" на з'їзд для організації відсічі ворогам.
1501 року великий князь литовський пожалував Вишеньки толмачу Берендею. Згодом село за 120 кіп литовських грошей було продане київському війту Семену Мелешкевичу, який 1562 року подарував Вишеньківський маєток разом з землями Києво-Печерській лаврі.
Після Люблінської унії 1569 року землі захопила Польща. Київський митрополит Михайло Рогоза, прийнявши уніатство, відібрав у Лаври ряд маєтностей, у т.ч. Вишеньки. 1632 року митрополит Петро Могила повернув їх знову Лаврі. Разом з іншими селами передав для утримання Києво-Могилянському колегіуму.
Підчас визвольної війни 1648 – 1654 років Вишеньки стали ареною боротьби. Влітку 1648 року селяни захопили "разное панское", в т.ч. "гумна й вимір млиновий". Богдан Хмельницький, захищаючи інтереси православного духовенства, 22 грудня 1648 року видав універсал про передачу ряду сіл, утому числі і Вишеньок, київському жіночому монастирю Флора і Лавра. Згодом село знову перейшло до Київської лаври. Як свідчать переписні книги 1666 року, селяни були обтяжені значними натуральними та грошовими повинностями.
Вишеньківські селяни займалися землеробством, рибальством і бджільництвом. Поширеним був чумацький промисел. Серед жителів села переважали монастирські та старшинські піддані. Козацьких дворів майже не було. Картини тогочасного життя майстерно відобразив у своїх творах уродженець Вишеньок, поет і проповідник XVIII ст. І.Г. Некрашевич (1742-1796). Відомі тільки деякі сторінки його біографії. Некрашевич народився в сім'ї вишеньківського священика. Закінчивши Києво-Могилянську академію, був священиком у рідному селі. 1796 року був призначений намісником Київського митрополита. Поетична спадщина Некрашевича невелика – нині відомо всього дев'ять його творів. На тлі поезії того часу твори І. Некрашевича відзначаються чистотою народної мови, гумором, легкістю стилю, простотою змісту.
1786 року село Вишеньки стало власністю казни, а колишніх монастирських кріпосних було переведено в розряд державних селян. За ревізією 1785 року, в селі налічувалося 488 чоловік і 482 жінки.
1802 року Вишеньки увійшли до складу Остерського повіту Чернігівської губернії. Напередодні скасування кріпосного права в селі було 295 дворів державних селян і козаків, у яких жило 1532 чоловіки.
Наприкінці XIX ст. у Вишеньках налічувалося 730 ревізських душ. Село мало 5554 десятини землі, з них 3785 десятин землі, придатної для хліборобства, та 826 десятин лісу. Загальний щорічний платіж за наділи (що його селяни сплачували після скасування кріпацтва) становив 4606 крб. 11 коп. Цю суму селяни мали сплачувати протягом 49 років. Причому володіли землею общиною і відповідали круговою порукою за регулярну сплату викупних платежів.
Частина вишеньківських селян займалася ремеслами і кустарними промислами. Були серед них кравці, шевці, теслярі, бондарі. Кустарні вироби та продукти сільського господарства збували на ярмарках і базарах у своєму та навколишніх селах.
У XIX – на поч. XX століть у Вишеньках було три річні ярмарки і щотижневі базари. 1878 року в селі відкрили двокласне сільське народне училище, в якому навчалися 91 хлопчик і 5 дівчаток.
Після лютневої буржуазно-демократичної революції та жовтневого перевороту 1917 року село кілька разів переходило з руку руки різних воюючих армій: червоних, кайзерівців, денікінців. Радянська влада встановлена 1920 року. 1924 року у селі створено супряги для допомоги тим господарствам, що не мали тягла. 1926 року супряги реорганізовано в товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), на базі якого через рік створено комуну "Вишня". 1929 року створено артіль ім. Шевченка, 1930 року артіль ім. Петровського. Село не відразу увійшло до складу Бориспільського району. 1923 року Вишеньки належали до Броварського району, 1927 року були частиною Київського міського району і лише 1930 року увійшли до складу Бориспільського району.
Напередодні Великої Вітчизняної війни у селі функціонували: середня школа, клуб, медична амбулаторія, бібліотека, аптека. 19 вересня 1941 року Вишеньки були окуповані фашистами. За роки війни селу завдано значних збитків: спалено 32 хати, пограбовано школу, клуб, амбулаторію, 234 чоловіки відправлено на каторжні роботи до Німеччини, понад тисяча воїнів з Вишеньок героїчно билися проти загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них загинуло 408 уродженців села.
23 вересня 1943 року Вишеньки визволено від фашистського поневолення. Першими в село увійшли воїни 136-ої стрілецької Червонопрапорної, орденів Суворова, Богдана Хмельницького дивізії під командуванням полковника І.М. Пузікова. До авангардного батальйону, який форсував Дніпро, приєдналося кілька десятків жителів села. Вони дістали 130 човнів і переправили на них бійців на Козацький острів.
Одразу після визволення Вишеньок постало невідкладне завдання відбудувати зруйноване війною і окупацією село. Кожний з повоєнних років був роком тяжкої праці. Село відбудовувалося. Відновили роботу артіль ім. Шевченка та ім. Петровського, а 1950 року вони об'єдналися в колгосп ім. Шевченка. 1963 року на базі артілей ім. Шевченка та ім. Чапаєва с. Гнідин створено радгосп "Вишеньківський", який спеціалізувався на вирощуванні овочів і виробництві молока.
У 50-х – 60-х роках в селі збудовано понад 260 нових будинків міського типу, магазини, комбінат побутового обслуговування, будинок культури на 369 місць.